На що звертати увагу увагу, щоб знайти ідеального дизайнера? Чому важливо починати з кінця? Які тренди сьогодні в дизайні житла? Чому дратує, коли інтер’єр дуже не співпадає з екстер’єром. Який стиль найбільш пасує, наприклад, «хрущівкам»? Гість програми “Люди” – дизайнерка інтер’єрів Влада Розум.

Наскільки затребувана сьогодні професія дизайнера інтер’єрів?

Сьогодні дуже затребуване створення візуальної картинки навколо себе. Дедалі більше людей схиляється до того, щоб запросити до процесу ремонту дизайнера, до початку ремонту. Найвдаліший вибір – запросити дизайнера інтер’єрів ще на моменті, коли ви тільки плануєте придбати собі житло.

Сьогодні стало популярним слово “надивленість”. Наскільки з гарним оформленням житла можна впоратись самостійно чи, все ж, без професіонала не обійтися?

Справді, “надивленість” на сьогоднішній день і позитивний, і негативний фактор. Людина може сформувати собі портфоліо картинок, які вона хотіла б бачити у своєму приміщенні. Дизайнер, який працюватиме у приміщенні, зможе орієнтуватися на певний вектор. Зрозуміє, що саме змушує серце клієнта тріпотіти. Також буде прослідковуватися кольорова гама. Але, з іншого боку, назбирати різних картинок і всі втілити у своєму приміщенні – вийде в квартирі кітч, хаос, несмак. Кілька років тому в квартирах стали популярними рейки (вертикальні рейки, які допомагають витягнути стіну, зробити її акцентною), потім став популярним штучний мох (його використовували у вигляді панно), потім стало модним приносити собі з лісу пеньки і використовувати їх у вигляді столиків… І коли це все намагалися поєднати з класицизмом, чи рококо, не дай Боже, і ще й комод у бароковому стилі, то думаєш: “Навіщо ж так робити?”

У нас пеньок стояв на балконі, щоб кіт точив кігті. Але ж балкон – це теж важлива частина приміщення?

Особливо за минулий рік всі усвідомили, наскільки важливо мати в квартирі частинку вулиці. Коли всі були зачинені і не мали можливості кудись поїхати, відпочити на природі. Всі зрозуміли, що на балкон обов’язково потрібно розібрати мотлох. Загалом, тенденція – це  переставати збирати мотлох у просторі своєї квартири, а використовувати кожен метр квадратний для себе, для задоволення власних потреб, створення настрою і певного стану. Щоб все працювало на радість, на релакс. Балкони нарешті перестали бути кладовками.

За кордоном ніколи не бачила, щоб так як у нас заставляли балкони – старими речами.

Там, коли купується приміщення, як правило, воно з додатковою коморкою у підвалі, яка і передбачена для зберігання таких речей. Відповідно, квартира залишається для життя, а не зберігання.

Відколи ти займаєшся дизайном інтер’єрів і хто тебе надихнув на цю професію?

Мені допоможе відповісти український філософ Григорій Сковорода, який сказав, що “в кожної людини є сродний труд”. Дизайн був завжди в мені. Дизайн приміщення, простору, який оточує – це мій сродний труд. Навіть в дитинстві, коли бавилася ляльками, то найперше – завжди будувала будиночок, розставляла меблі. Це було для мене найцікавішим моментом гри. Потім я створювала порядок в своїй кімнаті. Моє дорослішання і підлітковість припали на 90 роки. Тоді почали з’являтися ексклюзивні журнали про дизайн інтер’єрів – це була найкраща література. Моя «надивленість» почала формуватися у ті роки. Пам’ятаю свій найперший проєкт. Мій знайомий купив квартиру на Андріївському узвозі в Києві. Вона була надзвичайно маленькою. Мені вже тоді дуже кортіло створити дизайн. У програмі Paint Brush я намалювала новий план квартири, показала, де зруйнувати частину стіни, і що зробити, щоб простір став комфортнішим і приємнішим для життя.

В уяві багатьох людей, дизайнер – це той, хто розставляє меблі, підбирає кольори, і дуже творчо працює. Насправді ви ж прораховуєте креслення приміщення, проводку, розетки… Що входить в обов’язки дизайнера інтер’єрів сьогодні?

Декорації і створення красивої картинки – це частина роботи. Є окремі фахівці-декоратори. Це певна специфіка, яка має нюанси. Але це вже кінцевий етап. Дизайнер інтер’єрів – це дещо більше. Як на мене, важливо починати з кінця. Я навіть обираю меблі для свого нового простору, бо мені важливо знати їхні розміри, і від того, де вони стоятимуть, залежатиме все решта. Перед тим, як починаємо демонтаж приміщення, спочатку потрібно знати, як буде в кінці, після ремонту. Коли будемо знати, де і що стоятиме, де і яка буде зона, будемо знати, де потрібен вимикач, які стики, як виділити ту чи іншу зону. Відтак, формуємо всі демонтажі і розкладку.

Чи всім потрібен дизайнер інтер’єрів?

Це те питання, яке потрібно задавати собі завжди і стосується воно будь-чого: яка мета? до чого ми рухаємося? Якщо наша мета – створити комфорт у певній зоні, тоді можливо і справді дизайнер не потрібен. Можна з картинок відтворити те чи інше бачення. Якщо ж мета в нас більша. Наприклад, сім’я створює перше гніздечко і обирає квартиру, і чітко в сім’ї знають, чого хочуть. Від запиту і мети замовника, ми і будемо розуміти чи потрібен дизайнер. Дизайнер, по-суті – це інструмент людини, яка не має специфічних знань.

Що робити, якщо дизайнер «налажав»?

Замовник витрачає зайві кошти. Дивлячись яка ситуація. Всі ми люди і так не буває, щоб ніхто не помилився. Треба дивитися, як дизайнер виходить з цієї помилки, як відбувається комунікація між замовником і дизайнером. Прорахунки дизайнера на його відповідальності.  Раджу наперед укладати договір, де будуть викладені потреба, запити і певна відповідальність сторін. Буває, що ремонти затягуються, дизайни затягуються, хтось щось може забути, але вам завжди буде підказка у вигляді цього договору, підписаного обома сторонами.

За якими показниками клієнт може розуміти, що дизайнер професіонал?

Кожен дизайнер має свою сторінку, візуальне портфоліо. До речі, на сьогодні не настільки важливо чи людина професіонал. Тут питання, щоб знайти “свого” дизайнера – того, який буде з вами на одній хвилі. Треба шукати роботи того дизайнера, які співпадають з вашими бажаннями. Важливо шукати дизайнера, який має свою стилістику. Це означатиме, що людина давно на ринку і у сфері надання цих послуг, і випрацював свій власний стиль.

Хіба може дизайнер мати свій стиль? Замовники ж з різними запитами, а дизайнер повинен вміти у різних стилях працювати.

Будь-який дизайнер вміє працювати  будь-яким стилем. Хоча є дизайнери, які не працюють в тому чи іншому стилі. Є дизайнери, які працюють виключно з одним стилем. Є дизайнери, які роблять приміщення в певному стилі. Це, як дизайнери одягу. Ви ніколи не сплутаєте Діор і Шанель, хоча вони всі роблять сукні і одяг у будь-якому стилі. Стилістика – це як певний повторюваний візуальний ефект, певне враження. Мінімалізм одного дизайнера відрізнятиметься від мінімалізму іншого дизайнера. Хтось ставитиме акцент на кольорі, хтось на лініях, хтось на масштабах, об’ємі, хтось на світлі.

Чи маєш свій стиль?

Я завжди використовую історичні стилі як основу. Це, як тональний крем на обличчя перед всім іншим макіяжем. Оцей “тональний крем” є в стінах, стелі і освітленні. Будь-який дизайнер погодиться, що освітлення – найважливіший елемент створення простору. Завдяки освітленню можна добитися неймовірної кількості завдань. Я відтворюю стиль за допомогою світильників, люстр, торшерів – того, як би мало виглядати приміщення без сучасного начиння. Стіни, підлога і стеля мають бути оздоблені так, як були б оздоблені у той час, коли приміщення створювалося. Наприклад, зараз створюю інтер’єр у будинку 1898 року на вулиці Генерала Чупринки і найкращим варіантом показати всю красу приміщення – задіяти стиль «львівської сецесії». Цей стиль має багато найменувань у світі: «модерн», «ар-нуво» і «югендштиль».  Від того, де саме був використаний цей стиль, він отримував навантаження тієї країни, де відстворювався. Львів має свою родзинку і в сецесії. Це дуже сильно проявляється наявністю в декорі етніки. Я хочу максимально відтворити атмосферу, коли визираєш у вікно і,  здається, що, можливо, саме зараз з Левандівки до Києва пролітатиме той самий дирижабль, який на той час мав з Відня прямий маршрут. Стіни, двері, фурнітуру, освітлення і підлогу відтворюватиму у цій стилістиці. Але, щоб не було музейного ефекту, важливо не ігнорувати сучасні тренди та інновації. І передбачити розетку для робота-пилососа важливо. У попередньому проекті я втілювала стиль «мід-сенчурі» у «хрущівці». Це найкращий стиль для «хрущівок».

А я бачила, коли з квартир у хрущівках робили, щось надзвичайне, незвичайне і нестандартне.

І мене це дуже дратує – коли інтер’єр не співпадає з екстер’єром і навпаки. Це стереотипні речі. Я за те, щоб коли ти виходиш із зовнішнього у внутрішнє, то не здавалося, що потрапив у іншу реальність. До нас всі світові тренди доходять трохи пізніше. До нас стиль «мід-сенчурі» дійшов після того, як на нього минула мода в європейських країнах. Дивани на ніжках, тумбочки на ніжках, які притаманні цьому стилю, якраз були популярними у 50-60 роках минулого століття. Він так і називається – «мід-сенчурі» – «середина століття». Це елегантний, приємний, неймовірний стиль. Я дуже люблю його.

Який зараз стиль популярний?

Завжди є декілька стилів. Мінімалізм вже не стільки стиль, як підґрунтя будь-якого приміщення.  Зараз дуже популярне нове прочитання стилю «арт-деко». Він йшов одразу за «модерном». Феєричний стиль, з бризками шампанського. Стиль 30-х років, стиль вечірок. Золото, природні кольори темних відтінків, рожевий , білий, чорний. Іноді я цей стиль називаю “готельним”. Зараз він стає лаконічним. Йому притаманний метал, бархатні, приємні кольористики м’яких тканин, гардин, шкіра, багато дзеркал з фацетом, люстри з кришталиками. Сьогодні також популярний стиль «бохо». «Скандинавський стиль» трохи перейшов в «хюгго», а той – в «бохо». Дуже затишний стиль, бо там дуже багато кольорового текстилю, різного по тактильним відчуттям, багато свічок, багато маленьких лаконічних деталей меблів, плетіння.

Скільки часу тримається популярність стилю?

Є довгограючі стилі і навпаки. Треба розрізняти стиль і  тренд. Те, що модно і те, що триматиметься років п’ять. Мінімалізм – це вже тренд. Ми йдемо до спрощення, зменшення використання предметів. Це й відповідь на сучасне життя – ми обробляємо багато інформації і психіка повинна перезавантажуватися.

Наскільки стиль впливає на психологічний стан?

Якщо тебе запросити до готелю, де прибрано, гарно складено, світло, приємно пахне, приємне на дотик, а потім запросити в темну квартиру, з накиданими речами, неприємним запахом? Зовнішнє дуже впливає на внутрішнє, і навпаки. Це, як уроборос – змій, який пожирає свій хвіст. Він же символ нескінченності і нескінченного відродження в світі. Але я його бачу по-своєму: все є причиною і все є наслідком. Що б ти не зробив, завжди є і причиною і наслідком водночас. Що б ти не хотів створити гарного навколо себе, звичайно, внутрішнє впливатиме на зовнішнє, і навпаки. Якщо хочеш змінити щось ззовні, почни з себе. Коли ми говоримо про оточення себе гарним зовнішнім – це те, до чого ми прагнемо всередині. Всі ми різні, унікальні і неповторні. Але всі, насправді, хочуть єдиного – певного стану себе, коли всередині все радіє. І дім, оселю можна використати, як інструмент, щоб досягати цього щодня. Навколишній простір може допомагати працювати на те, щоб досягати цього стану.

Чи є проєкти, за які б ти не взялася?

Питання навіть не у проєктах, а у замовнику. Дуже важливою є довіра, про яку я говорила. Я не зможу працювати, якщо не матиму карт-бланшу. Я сама завжди, коли приходжу до того чи іншого майстра, даю йому карт-бланш. Мені дуже важливо, щоб замовник вже мене обрав. Звичайно, я  з’ясую всі запити, до чого людина прагне, які в неї цілі і завдання. І потім попрошу не втручатися в роботу. А ще  я дуже суворий дизайнер – ненавиджу компроміси. Будь-який компроміс – це втрата ресурсу, грошей, часу, сподівань. Завжди буде оцей момент між “очікування і реальність”. Краще відкласти, щось доробити пізніше, але не йти на компроміси. Якщо ви хочете отримати ту картинку, на яку розраховуєте.