Чому важливо визначитись зі своєю роллю перед тим як братись за виховання собаки? Яка собака вам найбільше “пасуватиме”? Що головне: генетика чи виховання чотирилапого? І чи заводити вам собаку взагалі? 

У програмі «Інший погляд» свої рекомендації та поради дав кінолог з ЛКП «Лев» Володимир Вань. 

1.Рішення “заводимо собаку” має бути виваженим 

“Не для дитини, не в подарунок – цього критично не можна. Собака – це велика відповідальність…Час. Ми маємо розуміти, що зі свого графіку ми на початку, якщо це є цуценя, маємо виділити не менше ніж 4 год. в день. Потім, після 8 місяців, хоча би 2 год. в день… Це є і фінансова складова, тому що собака середнього розміру виносить господарям орієнтовно 2 тис. грн. Це той бюджет, який ми мусимо мати: це є обробка від кліщів і бліх, це є звернення до ветеринарного лікаря, це є харчування. Це є меблі, які він потенційно може понищити.”

2.Обираємо собаку “під себе” 

“Якщо ми ведемо активний спосіб життя, а заводимо пасивного собаку, то не буде цікаво ні собаці з нами, ні нам зі собакою”. 

3. Одне із двох: треба стати собаці другом або господарем

“Ми зараз всі стали дуже позитивними, кажемо, що собака друг, але дружимо до того часу, поки не починають пересікатися наші і її потреби. Тоді ви кажете: “А чому вона мене не слухає? Я їй сказав, а вона мене не слухає!” 

Якщо ви дружите – тоді не командуйте нею. А якщо ви хочете командувати – ви маєте розуміти, що ви позиційно на щабельку вище. Не фізично, це не стосується якогось биття чи знущання”. 

4. Головне – виставити межі і цих меж отримуватись

“Межа – це дозволити чи заборонити… Коли ми виставляємо межі і їх не дотримуємось, тоді ми даємо можливість собаці боротися. Вона розуміє, що для того аби обійти межу – їй потрібно докласти зусиль. І в такому випадку краще нічого не робити, аніж робити неправильно”. 

5. Обмін – заборонений

“Поганий варіант, коли люди пробують обміняти: “Давай ти зійдеш з ліжка, а я тобі дам цукерку”. Відповідно, собака зрозуміє цепочку, зрозуміє взаємозв’язок: чим швидше я вискакую на ліжко – тим швидше я отримую цукерку”. 

6. Бити не можна – можна корегувати поведінку собаки “методом фізичного впливу” 

“Якщо перед собакою лежить кусочок ковбаси і ми хочемо відівчити, щоб не забирала його. Коли собачка лізе до їжі, то ми пучками пальців її відштовхуємо, але вона ще активніше лізе. Це ознака для нас, що біль допорогова і вона заставляє собаку боротись. 

Якщо ми відштовхнули – собака припинив дію, але йде на контакт, стежить за нами, немає ознак заляканості – це є правильна дія.

А будь-який вплив, який вводить собаку в стан заляканості (собака відходить, хоча і припинила дію, але відходить від нас, ховається, не виходить на контакт) – це означає, що біль засильний і більше так робити не можна”. 

7. Собака нас має відчувати, а не бачити. 

“Зоровий аналізатор в собаки дуже слабенький. Вона слабо бачить… Хтось каже, що бачить тільки тінями, хтось каже, що розрізняє певний спектр кольорів, але ще до кінця ніхто не довів. 

Собака нас має розуміти і відчувати. Не треба бігати зі шматочком корму перед носом і вимагати, щоб дивилася в очі”. 

8. Треба вибудовувати свої правила, а не сліпо наслідувати чужі

Не треба копіювати чиюсь поведінку. Якщо тобі кінолог каже: “Роби от так”, а ти робиш і не бачиш в тому ні результату, ні задоволення немає, то краще не роби. 

Краще брати декілька моделей виховання і формувати свою. Якщо протягом двох – трьох підходів ми не маємо результату – значить ця модель не наша. 

9. Собака чекає на гру, а не поглажування

“Чому собака нас кусає за ноги? Не тому, що вона нас не любить – їй цікаво боротись, цікаво бігати.  Якщо її так розтормосити-розтормосити, то ми побачимо її очі повні щастя… Тому вони і біжать до інших собак. Вони не шукають в інших собак поглажування чи розмови – вони шукають фізичної активності”. 

10. Немає значення породність собаки – має значення вихованість собаки

“За всю практику в мене не було жодного агресивного бультер’єра… На поведінку собаки не більше ніж на 20% впливає генетика. Будь-яку генетку, навіть найкращу, неправильною поведінкою ми можемо знищити. Точно так само будь-яку генетику, навіть найгіршу, правильною поведінкою ми можемо виправити. Тобто, немає речей, на які не можна вплинути… 

Проблема в тому, що ми досить часто ставимось негативно до стафів, пітбулів, алабаїв… А кого ми з ними бачимо. Здебільшого їх беруть особи, які хочуть компенсувати свої недоліки через породність. Ми рідко бачимо лабрадора з наркоманом, але ми часто побачимо стафа з наркоманом”.