Подарунки на Миколая: для когось потіха, а для когось час витрат. Раніше Чудотворець приносив солодощі, фрукти, іграшки, шкарпетки. Але час і технічний прогрес змінили мрії дітей. У них тепер інші запити. Як реагувати батькам часом на дороговартісні бажання свої дітей? Як бути, якщо через подарунок, дитина у своєму оточенні зіштовхнулася із соціальною нерівністю. І чому не треба шантажувати власних дітей? Ці питання ми поставили психологині Катерині Ковалишин.
Нам дарували мандарини, солодощі і ми були найщасливішими. Сьогодні ж діти просять в Миколая самокати, дорогі іграшки, PlayStation і т. д.
Це нормально. Такий сучасний світ. Коли ми росли, то довкола всього такого цікавого, гарного, кольорового не було і батьки не мали можливості стільки купувати. Зараз є така можливість, але і треба розуміти, що зараз дуже часто спілкування і батьківську любов заміняють подарунками.
Ми маємо купувати все, що вони хочуть?
Діти можуть вимагати, але це не означає, що ми маємо давати їм все це. Дітям хочеться все – це нормально. Дитяча увага переключається з однієї яскравої речі на іншу…., а там у сусіда по парті є щось прикольне. Це нормально, діти так ростуть. Вони всім цікавляться, їм все треба, все хочеться. І їм не можна цього забороняти, бо тоді ці діти виростуть дорослими, які нічого не хочуть, вони не знають, де хочуть працювати, не знають чого взагалі від життя хочуть.
Коли батьки дарують лише мандаринки і цукерки, а на все решта кажуть «ні» – це одна крайність.
Друга: «Хочеш iPhone 12? Добре! Що ти ще хочеш? Добре! І тримай ще багато ґаджетів чи іграшок». Потім такі діти виростають дорослими, які непристосовані до життя, яким здається, що все легко отримується і так має бути, і за першим бажанням це має з’являтися.
Якщо батьки фінансово в таких умовах, що не можуть виконати бажання дитини?
З дітьми треба розмовляти. Я пояснюю своїм дітям: «Зараз, на жаль, ми не можемо це дозволити, але я знаю, що ти дуже хочеш. Мені важливо те, що ти хочеш і ми будемо пробувати збирати на це гроші». Ми складатимемо разом у скарбничку (якщо це маленькі дітки). Це допомагає дитині зрозуміти, що не все і одразу. Що для того, щоб щось отримати треба прикладати зусилля, що десь треба почекати.
Але й також важливо розуміти, що якщо дитина чогось дуже сильно хоче, то по мірі можливості це треба реалізувати.
Як бути в сучасних умовах, коли діти копіюють поведінку один одного і можуть в середовищі своїх однолітків потрапити в незручну ситуацію через не такий подарунок як в інших. Наприклад, дитина отримала мандаринки, а решті в класі подарували ґаджети. Що робити у таких випадках, щоб дитина не комплексувала?
Тоді з такою дитиною можна провести час, влаштувати веселе свято, приділити їй увагу, тобто компенсувати це таким чином. Тоді вона не відчуватиме, що в чомусь обділена. Нехай в когось шикарний подарунок, а в неї лише мандарини, але вона провела незабутній день із батьками, які її любили, обіймали, цілували, бавилися з нею, веселилися, розповідали один одному історії.
Дітям потрібні дорогі подарунки, коли дорослі заміняють ними свою увагу, свою любов і спілкування. Тоді діти приймають правила цієї гри. Бо вони хочуть нашої уваги. Тоді вони вчаться, що їх люблять лише тоді, коли їм дарують щось велике і прекрасне.
«Якщо не будеш чемним – Миколай до тебе не прийде!» Це ж ультиматум по відношенню до дитини?
Бути чемним цілий рік? Діти не мислять в таких категоріях. Так, ми хочемо, щоб нам було зручніше, тому ми починаємо їх таким чином шантажувати. Але тоді вони вчаться, що «мене люблять, коли я така, такий, за інших обставин мене не люблять». Треба пам’ятати, що все має свої наслідки.
Розмовляла Анастасія МЕЛЬНИК
