Чому у львівському Парку Культури дерева на зиму утеплюють? Які рідкісні рослини можна побачити у парку? Якої шкоди завдають вандали і що є найважливішим у роботі паркових працівників? Гості програми “Люди” – Олена Кошельник та Ілона Вовк, інженери із озеленення Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького.

Нещодавно дізналася, що на зиму у Парку культури деякі дерева утеплюють. Чи так це?

Олена Кошельник (О.К. – далі): Великі дерева нереально утеплити, а невеличкі деревця і кущики, які можуть постраждати від заморозків, ми утеплюєм.

Що це за робота – інженери з озеленення? Які у вас обов’язки?

О.К: Ми слідкуємо за зеленими насадженнями, визначаємо, де можна посадити щось нове, які рослини старенькі і час їх забирати, бо можуть бути неприємні ситуації з тими вітрами, які в нас бувають і з важким снігом. А також доглядаємо, підрізаємо, підживлюємо – все, що треба для рослин.

Що для цього потрібно знати і вміти?

О.К: Насамперед треба любити рослини і ту навколишню зелень. Я закінчила біологічний факультет, потім близько 13 років працювала в Ботанічному саду, потім надавала послуги по озелененню і в мене був квітковий магазин, але зрозуміла, що комерція – це не моє. Я не можу запропонувати людині рослину, яку знаю, що не виживе в тієї людини і мені було складно. У Парк культури я спочатку ходила як волонтер – допомагала, радила, а потім мене запросили на роботу.

Ілона Вовк (І.В. – далі): Я закінчила Лісотехнічний університет, але мені не довелося працювати за спеціальністю. І нарешті я прийшла в гості до дерев. Мені дуже подобається ця робота, бо коли бачиш, як дерево росте, тішить, розвивається… Щоб це зрозуміти, треба це зробити.

Чи це правда, що з рослинами потрібно розмовляти, щоб вони добре росли? Або в народі кажуть, що треба квіти сварити, якщо вони не цвітуть.

О.К: Я з рослинами не розмовляю. Хоча колись мій дідусь саме на Різдво ходив до яблуньки, яка довгий час не давала яблук, і погрожував, мовляв, якщо наступного року не буде урожаю, то зрубає. І допомагало.

І.В: Я свою герань теж налякала. Сказала: “Я тебе викину, як не зацвітеш!” І вона зацвіла.

Чи є забобони, які допомагають в роботі з рослинами?

І.В: Як  кажуть, що треба розмовляти з водою і вона буде цілющою, а якщо їй наговорити поганих слів, то і вона буде поганою. Може так і квіти, які п’ють багато води. Це, звичайно, забобони, але, коли ти з квіткою по-доброму, і вона з тобою так само.

Чи є особливості в роботі в Парку культури, і чи відрізняється це від озеленення в місті?

О.К: Трохи відрізняється. В місті зазвичай садять дерева, рідко коли клумби, а ми зараз працюємо над створенням альпійської гірки (рослини, які ростуть в камінні, в горах, суцільним килимом). Напевно вже рік йде над нею робота. Це зовсім не просто зробити, бо часом нам можуть “допомогти” люди зі своїми собачками, які виривають рослини, люди “свинячать”…

Як спроектувати озеленення парку?

О.К: Воно само підказує. Важко визначити, де і що буде. У нас в парку є багато засаджень, тому дуже розгорнутися немає де, хоча, замінюються старі дерева. Ми намагаємося садити щось нове, цікавіше. Хоча, не схвалюють, кажуть, що в парку не повинні рости рідкісні дерева. А нам хочеться запросити більше людей, не лише з дітками на каруселі. Хочеться, щоб вони дивилися на щось гарне, квітуче.

Що є в Парку культури незвичного з рослин?

О.К: Є рослини, які незнайомі нашим людям. У нас є гінкго білоба – це єдине хвойне дерево з листям. На зиму воно скидає листочки. секвойядендрон – дерево, яке ми захищаємо від посягань, щоб його не зрізали на Новий рік. Ми його вбираємо у металеву клітку. Такі дерева рідкісні, нам їх більше шкода, ніж прості ялиночки, але їх можуть порізати або зрубати. Є альбіція – південніша рослинка. Ті альбіції, які в нас ростуть вже другий рік, ми замотуємо в агроволокно (спеціальну білу тканину), щоб вони не померзли. У нас є сиракси, церциси. Церцис ще називають “Юдине дерево”, в нього квіточки, подібні на акацію, але ростуть і на стовбурі – повністю все дерево покрите квітами. Не довго, але цікаво виглядає. У нас є ліквідамбар, рододендронів багато, строкатолистих – “тюльпанове дерево” його ще називають. Ще є цікаві кущики. Апіос – важко пояснити, треба приходити і дивитися. Багато калікантусів, білих і вишневих – дуже гарна квітка з незвичним запахом.

І.В: Полуничкою пахне.

О.К: Ми так довго визначали, чим він пахне і нарешті зрозуміли.

Які саме дерева потрібно загортати, щоб не померзли?

О.К: Ті, що не дуже пристосовані до нашого клімату і поки вони молоденькі. Через два роки вони нормально себе почуватимуть.

Які ще є потреби у деяких дерев і чи за всіма потрібен догляд? Акацію посадиш і вона сама ростиме…

О.К: Акацію навіть садити не треба, вона сама може. У нас, насправді, небагато рослин, яким треба супердогляд. В парку ростуть дерева, яким по 70 років. Є аварійні, які час забирати.

Ви проводите інвентаризацію дерев?

О.К: Так, щороку. Але цього літа було багато повалених дерев і ми понасаджували нові, то навесні будемо рахувати по-новому.

Коли влітку була величезна буря і попадало багато дерев, виглядало, ніби повалило цілком здорові зелені дерева. Чи здорове дерево може впасти від вітру?

О.К: Дерево може виглядати абсолютно здоровим, а в середині мати трухлявину. Правда, зараз місто закупило апарат, завдяки якому можна визначити діаметр пошкодження дерева всередині. Кожне ж дерево не послухаєш, не постукаєш.

Чи є цікаві квіти в парку?

О.К: У нас не було раніше багато квітів. Зараз багато насадили: канни, троянди, жоржини, гладіолуси, айстри. Практично всі квіти, які ми купуємо розсаду чи виписуємо по пошті, розростаються, розсіваються.

Наскільки часто пересічні львів’яни цікавляться рослинами у парку?

О.К: Насправді, не дуже. Але коли цікавляться, то ми дивимося з підозрою. Цікавляться, бо просто цікаво чи цікавляться, щоб потім вкрасти?  У парках ніби заведено ставити таблички з назвами і походженням рослин. А ми в себе боїмося. Бо людина подивилася, почитала, поцікавилася ціною і прийшла вночі з лопатою… Хоча, часом і запитують, як би “вкрасти”, щоб посадити в себе. Таке мені приємно, якщо є чим і якось можна, то я поділюся рослиною. Але коли нахабно забирають – це дуже негарно.

Наскільки часто поповнюєте запас рослин?

О.К: У нас була акція “Подаруй парку дерево”. Люди приносили багато, але нам не все підходить. Складно доглядати навіть за маленькою липкою. Якщо людина може витратити певну кількість грошей на дерево, краще, ми поїдемо разом на гуртівню, оберемо те, що і по кишені, і нам підходить. Часто хтось садить з нагоди народження когось чи певної дати.

Потрібно з вами узгоджувати?

О.К: Самостійно ніхто не має права нічого садити у парку. У нас є проведений струм і якщо глибше копнути, то можна натрапити – це небезпечно.

Чи є особливості догляду за деякими рослинами у різні пори року?

І.В: На весну, якщо є трохи снігу – це краще, ніж коли його немає і мороз. Від снігу є зволоження. Добре, коли земля мокра. Квіти ми садимо сезонно, щоб їм була звична погода. Спочатку – гіацинти, підсніжники. Потім вони перестають цвісти, починають інші… І так, до осені. Влітку найгірше, коли спека і потрібно поливати. А поливання в парку дуже важке, бо немає водовідведення, і доводиться носити воду по цілому парку. Великі дерева самі справляються, а маленькі потрібно підтримувати, бо засихають. А сосни, ялинки, наприклад, потребують багато води. Альпійська гірка, де ближче до води, ми ходимо з поливачками, але хотілося б крану, шлангу і розпилювача – систему поливу.

О.К: Наприклад, у парках Австрії до кожної рослини під’єднана трубочка, стікає вода і вона нормально себе почуває. Ми тягаємо воду самі – по 10 літрів кожна поливалка і це трохи важко.

Дерева потрібно поливати щодня?

О.К: Не всі. Трав’янисті рослинки потрібно поливати щодня.

Як взагалі виглядає ваш робочий день?

О.К: Рослин у нас сотні… Ще є прополка. Деякі дерева ми прополюємо навколо стовбура, забираємо рослини. Під деревом має бути хоча б метр землі, нічим не насаджений. Підживлюємо рідким добривом, разом з поливом. Ще в нас є рослини, які ростуть тільки влітку і ми їх забираємо у приміщення. Дурмани – цікаві рослини, які мають гарні квіти.

І.В: Деякі рослини ми можемо полити, а через три години їх знову треба поливати. коли спека, то буквально, вода йде, “як в суху землю”.

З якими проблемами вам доводиться стикатися на роботі?

О.К: У нас є проблема кротів, які безкінечно риють. Облюбували нашу альпійську гірку і роблять на ній свої гірки. З ними боротися важко, а рослини пропадають. Ще часом, люди вигулюють мисливських собак, які за тими кротами виривають такі нори, в які можна провалитися.

Які якості ваших характерів допомагають в роботі і що потрібно, окрім того, щоб розбиратися в рослинах, щоб бути інженером з озеленення?

О.К: Дуже любити рослини потрібно і почуття гумору дуже допомагає.

І.В: У мене одного разу жіночка запитала: “А ви любите свою роботу?” Кажу: “Люблю”. А вона: “Я би ніколи в землі не рилася”. А мені подобається.

О.К: Ми бачимо результа своєї роботи. Деякі люди нам дякують, захоплюються красою, фотографуються. А деякі кажуть: “боже, та Стрийський парк набагато кращий за ваш”.

І.В: Але на негативне ми не звертаємо уваги. Коли люди тішаться і нам добре. Цього року до нас мама з хлопчиком приходила і хлопчик, маленький, може рочки 2 йому, так дивився, як ми працюємо. А наступного дня він зі своєю 200- грамовою поливалкою прийшов і допомагав нам поливати квіти. Отаке перекриває всіх людей, які не цінують свою роботу.

О.К: Вони часто до нас приходять. Ми вже познайомилися і підтримуємо зв’язок.

Чи часто дорослі приходять вам допомагати?

О.К: Буває. Але якщо спланована акція. Коли купують для нас рослину, вони хочуть приймати участь у висаджені.

Чи зміни у кліматі впливають на рослини, які ви висаджуєте і взагалі на вибір цих рослин?

О.К: Наразі все йде на користь. Зараз більше тепла і в наших умовах приживаються ті рослини, які притаманні півдню. Але, коли повалило дерева на нашу альпійську гірку, вижила третя частина посаджених рослин.

Від кого черпаєте натхнення або чий досвід став вам у пригоді?

О.К: Коли я була маленька мене батько привчив до такої роботи, але я її страшенно не любила – мені треба було відчищати квіти від цвілі, полоти. Мені це так було нудно, страшно не подобалося. А у певний час почало подобатися. Мені дуже сподобалося в австрійських парках, як там посаджено.

І.В: Я дуже люблю південні рослини. Вони яскраві, незвичні, мають гарні запахи. Шкода, що в нас таке не приживає. І ми стараємося максимально схоже до того щось садити. Коли йдеш, а навколо кольоровий вибух, веселка…

Чи буває таке, що рослини “не дружать” між собою?

О.К: Вони можуть конкурувати за простір і їх потрібно садити на певній відстані. Є рослини, які люблять болото, хтось росте на сухішому, це потрібно врахувати. Але такого, щоб якась рослина до іншої мала претензії, такого немає.

Чи маєте мрію, пов’язану з роботою?

О.К: Колись у нас в парку по центральній алеї був фонтан і йшла вода, було дуже гарно. Але з часом все потріскалося, все засипали землею. Посадили рослини – кизильник горизонтальний, поміж тими рослинами виріс бур’ян, ми його не можемо прополоти, бо переплелося коріння. Напевно, потрібно, щоб хтось втрутився, чи якийсь грант…

І.В: Я згідна з Оленою, варто щось зробити з центральною частиною. І ще хотілося б, щоб не з парку, а в парк. Бо одне вирвуть викопають, а три потопчуть. Бувають випадки, як не змогли вирвати, то просто зламали.

Чи місто допомагає парку?

О.К: Ми ніби на самообслуговуванні.

Чи можна в Парку культури висадити новорічну ялинку, яку купують в горщиках?

О.К: Справа у тому, що ці ялинки слабо виживають. Ялинка має горизонтальну кореневу систему. Коли її вирощують спеціально під новий рік, коріння підрубують. Цього коріння недостатньо, щоб дерево прийнялося. Досить довго його тримають в теплі і це погано на нього впливає. Можна, звичайно, спробувати, висадити, треба дати шанс кожній людині. Ялинка не витримує тепла квартирного, а потім морозів. За нею треба дуже добре дбати.