Коронавірус б’є не лише по здоров’ю населення усієї Землі. Від його невидимого удару страждає й економіка.

Багато власників бізнесу вже мізкують над тим, як оговтуватися від затяжної паузи. Й шукають способи залишатися на плаву. На Львівщині є декілька таких, які намагаються вбити одразу двох зайців. Швейні фабрики за лічені тижні перепрофільовуються аби замість модних суконь та сорочок шити те, що в тренді зараз – захисні костюми та маски. Їх передають тим, хто найбільше потребує – лікарям області. Тож на фабриках і зберігають робочі місця, і допомагають шпиталям.

На Городоцькій швейній фабриці фатин для жіночих блузок рожевими купами самотньо чекає своєї черги. Тут тепер для львівських лікарень шиють одноразові захисні костюми. Через обласну адміністрацію для медзакладів наразі замовили 4 тисячі. Масок пошили ще більше.

Спеціальну тканину сюди завозять зі Львова, замовляють – через головний офіс фабрики. Роботу швей – оплачують благодійники. Однак, прибутку це не дає, адже до карантину тут відшивали одяг для Англії та Польщі. Зараз комерційне виробництво – на паузі.

«Підприємство дуже і дуже втрачає, ми будем мати великі збитки, тому що ми нічого не завозимо, нічого не віддаємо, нам проплата не проходить, буде затримка з зарплатою, як зазвичай воно буває в усій Україні. А вирішили ми зробити, бо хто допоможе, як не допоможуть свої люди», – каже Данута Ревда, директор ВАТ «Городоцька швейна фабрика»

У цехах працює 25 швей зі ста. Усі інші – у вимушених відпустках. Деякі – воліють перечекати хвилю захворювання вдома. Тож за машинку сідають й керівники. 

 Робота кипить й на одній з 5-ти фабрик великого швейного кластеру. Тут шили різнобарвні чоловічі сорочки, зараз же швеї беруть до рук тканину лише одного – синього кольору. Виготовляють вже багаторазові костюми для медиків. Усе – за стандартами, які отримали від міської ради.

Перепрофілюватися на їхнє пошиття було не складно, кажуть на підприємстві. Адже моделі – простіші, аніж одяг, який шили раніше. Відрізняються хіба за розмірами. Та і обладнання – незмінне. Спочатку на фабриці шили 100 костюмів на день, тепер – вдвічі більше. І на цьому зупинятися не планують.

«По складності ми вибирали лише одну модель, це є захисна модель з капюшоном, з замком, який схований за планкою, для того щоб не потрапляла інфекція. Тому наразі ми працюємо з одною моделлю і воно розганяється до швидкості більшої, ніж було на початку», – пояснює Мар’яна Рибай, співвласниця компанії «Самбай»

Працюють за принципом – лікарні повідомляють чиновників про потреби, ті – замовляють певну партію засобів захисту й допомагають з поставкою тканин.

До слова, про тканини. Її скоро вже не вистачатиме. Тож доки працюватимуть на фабриці – бояться припускати.

«На сьогодні тканини ще вистачає, але ми вже зараз доброньовуємо останні залишки. Тому що в Україні на сьогодні включилися великі фабрики в виробництво. Відповідно, вони свої фабрики забезпечують цими тканинами великими об’ємами. Тому ми викуповуємо те, що залишилося. Далі будем бачити, як там буде», – каже Юрій Самець, співвласник компанії «Самбай»

А поки – щодня відвозять пошите напряму у шпиталі. Не лише у лікарні першої лінії захисту – доставляють у майже усі медустанови області.

Скільки ще часу зможуть шити і привозити ці дорогоцінні засоби захисту –під питанням. Але зараз медики дякують за те, що можуть почуватися у безпеці.

У Львівській облдержадміністрації намагаються на додачу до слів подяки допомагати ще й діями. Для працівників віддалених фабрик організовують автобуси, аби привозити їх на робочі місця.

«Ми десь частково допомогли окремим підприємствам з лекалами, тому що, ви ж розумієте, що подібні засоби, вони шиються за певними стандартами і критеріями.  Десь частково є немало благодійників, які готові їхню працю оплачувати», – каже Іван Грубель – експерт департаменту економічної політики Львівської ОДА

Тож ні лікарні, ні обласна адміністрація не оплачують роботу фабрик. Костюми та маски для шпиталів купують за кошти підприємців-благодійників.