Відколи в Україні триває війна, відтоді ця тема є топовою. Знімати, фотографувати, писати про ветеранів стало певною мірою модно. Проте далеко не завжди військові чи мобілізовані чоловіки дійсно можуть відкритися і показати те, що є у них на душі насправді. Проєкт AFTERILOVAISK їм у цьому допомогає. У програмі “Покоління сміливців” на радіо ПЕРШЕ воєнний фотографі Маркіян Лисейко розповів деталі.

Більшість бійців, які повертаються з війни, так чи інакше переживають ПТСР – постравматичий стресовий розлад. Маркіян Лисейко каже, що за кордоном, наприклад, такі стани обов’язково опрацьовують зі спеціалістами, натомість в Україні немає нічого подібного.

“Тобто є якісь інціативи,окремі програми, але загалом – ні”, – каже фотограф.

Люди ж до мирного життя повертаються дуже по-різному. Комусь це вдається легше, комусь – довго і складно. Хтось одружується, заводить дітей і забувається у мирному житті, інші ж ідуть підписувати контракт, так і не знайшовши себе поза військом.

Маркіян Лисейко разом Максом Левіним, ще одним воєнним фотографом, придумали документальний проєкт AFTERILOVAISK. Він полягає у тому,щоб показати світові та українцям, зокрема, історії тих, хто пройшов війну, Іловайськ, повернувся та намагається жити далі.

Інтерв’ю, які публікують на сайті проєкту, вражають щирістю та відвертістю. А все тому, що ветерани розмовляють з Маркіяном – як зі своїм. І такі умови дають їм можливість бути відкритішими.

“Так дійсно легше. Наприклад, є свої жарти, які ти не можеш так точно пояснити журналістові чи іншій людині. Є якісь емоції пережиті, які може зрозуміти тільки той, хто був там. Нам одні одним пояснювати не потрібно”, – каже Маркіян Лисейко.

І наголошує, що Іловайськ – не трагедія. Трагедія – це війна. А Іловайськ – героїзм тих, хто ще вчора сидів за комп’ютером, а сьогодні пішов захищати країну.