Щотижня радіоведуча Дар’я Бура спілкується з людьми, у яких, зазвичай не беруть інтерв’ю. Але ми уже не уявляємо наше звичне життя без їхньої щоденної праці. Гість проєкту «Люди» на Радіо Перше – водій трамваю із 38-річним стажем Степан Поплавський.
– Пане Степане, чи є у вас улюблена історія, пов’язана із трамваєм у Львові?
– Найулюбленіша історія – про те, як я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вона вже працювала, а мене призначили до неї на стажування. На третій день знайомства ми почали зустрічатися – пришвидшилися, як трамвай.
– Як ви обрали цю професію і наскільки це було престижно тоді?
– Коли я приїжджав до Львова з батьком, він завжди сідав на “одиничку” і мені подобалося їхати трамваєм – дзеленчить, контролери, водій… Тоді водії їздили у формі і дуже гарно виглядали. Так мені запало в душу. Але після закінчення училища я пішов працювати на сірчаний комбінат у Новому Роздолі. Якось мені на очі потрапила газета “Вільна Україна”, а в ній оголошення про набір на курси водіїв трамваїв і тролейбусів. Я зробив вибір, приїхав і мене прийняли. Хотів бути саме водієм трамваю, хоча мене і відправляли на водія тролейбусу, мовляв, я чоловік, там кермо, це престижніше. Але я прийшов вчитися саме на трамвай. Два з половиною місяці тривало навчання і два місяці практики – стажування на трамваї без пасажирів. Потім – трамвай з пасажирами, приймають екзамен на знання правил дорожнього руху, технічного стану транспорту. І коли все здаєш – ти водій трамваю.
– Коли ви сіли за кермо, чи у трамвая це інакше називається?
– Я вперше сів за кермо. У нас кажуть “за ручки” – тоді в нас були німецькі трамваї з кермом. Люди дивувалися: “Як ви повертаєте такий важкий трамвай ?”. Вони думали, що ми тим кермом повертаємо вправо-вліво. А насправді, трамвай йде по рейкам, він повертає сам. Водій тільки регулює швидкість, хід, гальмо і переводить стрілки.
– Тож яким було перше відчуття, коли ви вперше сіли за кермо трамваю?
– Перша думка була: “Все, мрія збулася!”. Мені так подобалося, що я не хотів виходити з-за керма. Мене інструктор виганяв, він мав п’ять чи шість стажерів, а я хотів їздити за всіх. У нас на учбовому трамваї були інші інструктори, бо коли стажувався з пасажирами, то стажування проходило у майбутньої дружини.
– Чи сильно відрізняється кермування трамваю від кермування великою машиною чи від тролейбусом?
– У трамваї потрібно дуже добре знати бокові інтервали. Ви не можете звернути ні вправо, ні вліво, вас тримають рейки. А машиною можна звернути. Водій трамваю повинен бути уважним. Ми повинні дивитися на рейки, контактний провід, тротуар, дороги. Очі нас повинні бути попереду, збоку, позаду.
– Окрім вашої особистої романтичної історії, які ще історії траплялися?
– Якщо ви виїжджаєте у першу зміну – романтика у всьому. Люди йдуть зустрічати сонце. Коли ми виїжджаємо з парку, по Городоцькій, на зустріч виходить велике сонце. Це захоплююче !
Степан Поплавський, водій трамваю із 38-річним стажем
– Чи не набридає стільки років прокидатися так рано, їздити тими самими маршрутами ?
– Якби мені набридло, я б звільнився. А ще – людина втягується, я вже прокидаюся автоматом, без будильника, щоб на роботу привезти тих людей, які зі мною мають їхати. Щоразу в мене інші пасажири, інші водії автомобілів, інші пішоходи. Мені здається, що я їду не по колу, а десь далеко-далеко.
– О котрій годині починається ваш робочий день?
– Перший трамвай виїжджає о 5:40. У нас є розвозка (розвезення працівників, – ред) на роботу і після роботи. Ми встаємо о 4:00 – якщо на другу розвозку. Якщо на першу – потрібно вставати о 3:15. Водій працює не більше десяти годин, сім-вісім за нормами законодавства. Перед роботою у нас обов’язково відбувається медогляд, міряють тиск. Якщо він більший за норму – не допускають до роботи, направляють до лікаря. Кожного року ми проходимо медичну комісію. Це дуже відповідальна робота, бо за спиною у нас пасажири.
– Що вам найбільше подобається у спілкуванні з пасажирами?
– Коли воно проходить у доброму напрямку. Але буває різне. Буває люди “вибухають”, транспорт у нас не завжди регулярно ходить, бувають корки, поломки. Деякі люди реагують емоційно, а хто крайній? Водій.
– Як себе опановувати, коли хтось з самого ранку зіпсує настрій?
– Я собі вигадав – порахувати до десяти і з десяти до одинички.
– У Львові водієві трамваю потрібно мати особливо міцні нерви – вузенькі вулиці, водії автомобілів, які паркуються на колії, пішоходи, які перебігають дорогу, об’їхати не можна…
– Якщо, наприклад, корок, ми ж нічого не можемо зробити. Я оголошую у мікрофон: “Пасажири, хто поспішає, будь ласка, на передні двері, я випущу”. Я помітив, що якщо людині пояснити, то один з тисячі не зрозуміє, а решта зрозуміє.
– Чи є щось, що вас дратує в роботі?
– Всередині мене дратують корки, поломки трамваїв, місцями погані рейки. Хоча, думаю, вже 90% відремонтували, оновили. Але на вулиці Вітовського, як трамвай “екає”, так і я всередині “екаю”. Мені боляче за цей трамвай.
– Які зміни відбулись за 38 років вашої роботи ?
– Коли я прийшов, трамвай був перспективним. До 90-х років. Потім у нас був спад, випуск впав до 30 одиниць. Тепер знову почався підйом. Дороги ремонтують, змінили всі стрілки-переводи, зробили капітальний ремон трамваїв, зробили комфортні кабіни для водіїв, поставили кондиціонери. Я би сказав, що керівництво міста повернулося обличчям до водіїв трамваїв. Наростає випуск рухомого складу. Ми вже випускаємо понад 70 одиниць, планується до 100. Трамваї, які приходять з Німеччини, в хорошому стані, зимою є опалення в салоні, влітку – вентиляція. Головне, щоб нам не заважали. До речі, смуги для трамваїв зробили. Наприклад, на вул. Франка, для “вісімки” – прекрасно. Також – водії автомобілів стають більш дисциплінованими. Трамваї збільшують швидкість руху приблизно на 10 хвилин. Тепер пасажир добирається з пункту А до пункту Б скоріше.
– Як водієві трамваю прорахувати час кругового рейсу, якщо часто трапляються корки?
– У нас є спеціальна служба руху, яка в електронному вигляді прораховує. Вони їдуть за маршрутом і прораховують час для графіку. Ми можемо їхати дві хвилини пізніше, а потім – одну хвилину швидше. Водії трамваїв можуть самі вмикати світлофори. Особливо трамвай № 2 і № 6. Думаю, пасажири також помітили, якщо 4 і 8 трамваї постоять трохи в корку, то потім можуть нагнати час.
– Як відбувається кар’єрне зростання водія трамваю?
– Ми запрошуємо знайомих, які дійсно хочуть працювати. Людина вчиться, отримує ІІІ-й клас, норму годин, людина працює півроку і отримує ІІ-й клас та більшу зарплату. Так само відбувається і з І-м класом, але для цього потрібно пропрацювати не менше трьох років. Цю роботу треба любити, інакше, ви довго не протримаєтеся.
– Якими рисами повинна володіти людина, яка хоче водити трамвай?
– Терпінням повинна володіти. Вміти себе стримати, не “вибухати”. В гарячці робляться погані речі, треба подумати, зупинити себе. Водії трамваю точно повинні знати правила дороднього руху, рухомий склад від А до Я. У нас є інструкція, яку повинні знати всі водії, бо її незнання може призвести до жертв. Трамвай має 20 тон, гальмівний шлях дуже великий. Особливо, коли на рейках “юзовий стан” – такий чорний наліт, як для автомобілів ожеледь – колеса зупиняються, а трамай летить.
– А пасажирам як поводитися?
– Пасажири дуже смітять, малюють по дверях і вікнах маркером – я би просив відноситися бережніше до нашого рухомого складу. Ми стараємося зробити комфортніші умови перевезення, але давайте будемо дружними !
– Про що ви мрієте в контексті роботи?
Я починав їздити на трамваї №1179, це найдовший у Львові трамвай. Зараз він на профілактичному ремонті. Хочу на цьому трамваї проїхати по першому маршруту, як відкриють вул. Степана Бандери – Вокзал-Пасічна.
Розмовляла Дар’я Бура