Що потрібно знати, якщо вирішили спробувати йогу? На що зважати, коли вже практикуєте? Чому важливо слухати себе? Чому вчитель йоги має говорити з вами? За яких обставин треба шукати іншого інструктора? Про стереотипи і міфи довкола цієї практики у програмі “Про здоров’я” на радіо ПЕРШЕ розповіла вчителька йоги Анастасія Усенко.

Для початківців: з чого починається практика?

“Ви маєте налаштувати себе на заняття. Тобто, людина там бігала – її розум всюди та абсолютно ніде. Вона не сконцентрована на тому, що зараз буде відбуватись. Її потрібно в цей стан навернути.

Як правило, на початку є або дуже м’яка практика, яка йде більше на баланс…. Або це легенька медитація. Тільки потім ви потихеньку розкачуєтесь і переходите до заняття”. 

Йога – це не про “терпіти біль” і “стиснути кулаки”  

“Як визначити ваше навантаження в йозі? Якщо ваше дихання легке і не збивається – це звичне навантаження, звична амплітуда. Там, де вдихнути вам неможливо –  означає, що вам це не потрібно, ви не готові для цього.

А є середина – тяжко, але дихати можна. Ось цей момент! Бо якщо вам легко, ви сидите і робите те, що ваше тіло звикло – ви одразу відволікаєтесь, ви нічого нового не вчитесь”. 

Головне процес, а не “стійка на голові” чи “поперечний шпагат”

“Відомі асани (положення тіла, – ред), наприклад, стійка на голові – це межові асани. Це дуже гарна кінцева форма. Ніхто в ній насправді багато часу не проводить. Є люди, які взагалі ідеально її ніколи в житті не зроблять, хіба на кілька секунд для фотографії, але їм буде некомфортно…

Взагалі асана вважається засвоєною, коли вам вже легко. Ви можете в ній сидіти скільки завгодно. Таких асан в людей буває дуже мало, а інколи жодної. Потрібно розуміти, що йога – це не кінцева ціль, що ви маєте зробити от саме це. Це процес – як ви через тіло намагаєтесь пізнати себе. Інколи через тіло ви поступово починаєте розуміти, що вам потрібно змінити щось ще. Досліджуємо потихеньку себе”. 

Про професіоналізм: коли треба шукати іншого інструктора

“Був міф, що йогою неможливо нашкодити, і про це всі мовчали. От буває так, що ви не можете на рівні своїх кісточок щось зробити, а дуже хочеться, наприклад, на поперечний шпагат… і, добрий день, ви вже пацієнт.

Ваш інструктор має вам все пояснювати – ви все маєте знати про своє тіло”.

Про майстерність вчителів йоги у Львові 

“Перші мої два роки в йозі: спочатку мені було легше, а потім почало все потихеньку летіти. Не вистачало компетенції, чесно, не вистачало компетенції в інструкторів і групи були надто великі…

Зараз дуже “шикарна” йога стає, “шикарні” вчителі… Це не так як раніше: роби щось і буде тобі щастя, роби тільки так і ніяк інакше”.

Власний досвід 

“Йогою займаюсь 10-11 років. Я спортом не займалась, дуже багато вчилась і через цей момент з тілом були проблеми. Я не могла нормально спати, мене дуже сильно “мучили” головні болі. 

Ми обходили всіх лікарів, яких тільки могли… І якось мене моя хрещена просто забрала на йогу, а там такі страшні тітки (їм років по сорок і мені тоді здавалось, що вони страшенно старі – зараз я сміюсь з того). Вони щось говорять, незрозумілі слова, щось інколи співають. Я думала, що ніколи більше туди не піду і нікому не скажу, що я там була. 

А на наступний день – не знаю, ніби не було нічого важкого, можливо, просто треба було робити хоч щось фізично. Я прокинулась: о, прикольне відчуття в щелепі – її не зводить. Голова не болить та й ходити можу”.

Про учнів: хто надихає 

“Завжди в групі знайдеться одна-дві людини, які просто за своїм складом тіла можуть це зробити і нічого не потрібно пояснювати. А є такі люди, яким потрібно все розкласти. От з такими мені дуже цікаво працювати…

Людина, яка не може дати собі з чимось раду – дуже прискіплива, дуже уважний практик. 

Найкращі практики – це ті, у кого щось болить. Вони в тому місці настільки чіткі технічно, настільки обережні, настільки гарні рухи. Ти бачиш як рухається кожен м’яз, якою лінією. Це просто як картина. Це допомагає відпочивати навіть на заняттях – яким би ти не був втомленим”.